Християнська етика

Біблія як записане Слово Бога (грецьке «графе»)  відома людству більше чотирьох тисяч років. Вона описує ключову подію, яка  стала причиною усього того, що  відбувається нині. І це — гріхопадіння. Бог сотворив людство (бо євр. «адам» має і таке значення). Навіщо? Адже Він — досконалий, самодостатній, і навряд чи має потребу в такій недосконалості, якою є людина на даний момент часу.  Відповідь можна знайти тільки в такому твердженні: «Бог є Любов», де любов  в значенні «агапе». Така любов — безумовна, вона любить тільки тому, що любить. Вона не надимається, не шукає тільки свого,  всьому вірить, всього надіється, всьому радіє і ніколи не перестає. Але в  цый безумовносты  все-таки є одна умова: якщо є Той, що любить, має бути і той, кого люблять.  Людина є тією стороною, яку люблять. З любові випливає ще одна властивість — добровільність. І саме ця властивість зумовила отих два дерева в Едемському саду.

То не просто дерева — то  два вектори розвитку людства. Дерево Життя і дерево смерті. Гріхопадіння  і є вибором смерті. Та Бог не залишає людство в такому стані, Він не перестає любити. Він говорить приблизно так: «Якщо  ти не можеш прийти до Мене, бо боїшся, Я прийду до тебе Сам...» Куди прийде? В матерію. Тому Ісус Христос — Втілений Бог, Бог, Який прийняв на себе матеріальне тіло, став подібним до нас. Що Він робить з цим тілом? Прибиває на хрест, бо хрест — це кінець. Кінець чого? Смерті. Саме так була прокладена дорога додому, в небеса. І шлях цей також любов. Тому суттю моєї поведінки тут, на Землі має стати агапе. Безумовна любов. Але як можливо любити Бога, якого не бачиш? Люблячи свого ближнього як самого себе. Отже: християнська етика тримається на двох речах — любити Бога, любити ближнього, зберігаючи при цьому  відчуття власної гідності.  

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте